Міні-картки 3-tag: як спроєктувати макет і тираж, щоб половина не пішла у смітник
3-tag картка — це стандартна пластикова заготовка 54×86 мм із висічкою, що ділиться на три модулі-брелоки з отвором під ключі. Головні помилки роблять на етапі макета: у модуль шириною близько 28 мм намагаються вмістити повний штрих-код і всю фірмову графіку. Робочий мінімум — короткий номер, логотип і отвір, врахований у розкладці заздалегідь.
Формат виглядає простим, і саме тому його замовляють без підготовки: беруть макет основної картки, зменшують утричі й відправляють у друк. Далі виявляється, що сканер не бачить код, отвір пробитий по логотипу, а лінія висічки перетинає номер телефону. Нижче — те, що варто вирішити до того, як тираж піде в роботу. Оновлено: серпень 2026.
Що фізично являє собою 3-tag
Це не три окремі маленькі картки, а одна заготовка стандартного розміру ID-1, на якій пробито лінії надсічки. Клієнт отримує цілу картку й сам розламує її на модулі — або не розламує, якщо користується сам. Кожен модуль має круглий отвір, щоб повісити його на кільце для ключів.
Ключове наслідування з цієї конструкції: розміри модуля задає не дизайнер, а штамп для висічки, який стоїть у друкарні. Стандартна заготовка ділиться на три частини по довгій стороні, тобто кожен модуль виходить приблизно 28×54 мм. «Приблизно» тут не фігура мови — конкретні міліметри залежать від штампа, і це перше, що треба запитати у виробника перед тим, як сідати за макет. Різниця в два міліметри вирішує, влізе штрих-код чи ні.
Скільки реально вміщається на один модуль
Площа модуля — близько 15 см², з яких частина з’їдається отвором, закругленнями і полями під різ. Практично на лицьовому боці працює композиція з трьох елементів, не більше: логотип, назва компанії та один ідентифікатор. Спроба додати сюди телефон, адресу сайту й слоган дає нечитабельний дрібний шрифт, який не виконує жодної функції — на брелоку в кишені його ніхто не читає.
Зворотний бік модуля лишається вільним, і саме туди логічно винести все допоміжне: короткий телефон, умови програми одним рядком, номер. Ще одна деталь, про яку згадують пізно: модуль на ключах постійно перевертається, тому обидва боки має бути видно однаково добре. Односторонній друк на 3-tag майже завжди помилка.
Штрих-код на міні-модулі: рахунок у міліметрах
Тут закінчується дизайн і починається арифметика. Найпоширеніший на пластику формат — Code 128 (ISO/IEC 15417). Ширина символу рахується в X-модулях: кожен закодований символ займає 11 X, стоповий — 13 X, плюс старт і контрольний символ. Мінімальна ширина X у відкритих системах — 0,19 мм, а зона тиші обов’язкова з обох боків і становить щонайменше 10 X.
Порахуємо шестизначний номер у наборі C, де дві цифри пакуються в один символ. Виходить старт + три символи + контрольний + стоп, разом близько 68 X. При X = 0,25 мм це приблизно 17 мм самого коду плюс по 2,5 мм зон тиші — близько 22 мм. У модуль шириною 28 мм це поміщається з запасом на поля.
Тепер той самий рахунок для EAN-13, який часто хочуть перенести з товарної системи обліку. Символ EAN-13 має 113 модулів. Навіть на мінімально допустимому масштабі 80%, тобто при X = 0,264 мм, це майже 30 мм тільки самого коду, без зон тиші. У модуль 28 мм він не влазить фізично. Не «погано читається» — не влазить.
Звідси два практичні висновки. Перший: нумерація для міні-модулів має бути власною і короткою, шість-вісім цифр, а не успадкованою з чужої системи. Другий: код розміщують уздовж довгої сторони модуля, і лінія висічки не повинна проходити ближче за зону тиші. Якщо касовий сканер у вас лазерний, а не імідж-сканер, запас треба брати ще більший.
Отвір і лінія висічки: де вони ламають макет
Отвір під кільце пробивається у верхній частині модуля, і його положення теж задає штамп. Найчастіша претензія до готового тиражу звучить як «дірка потрапила в логотип». Виправляється це елементарно — запитом технологічного шаблону з позначеними зонами висічки й отвору до початку роботи над макетом. Друкарні видають такий шаблон на вимогу, але не завжди пропонують самі.
Друга зона ризику — самі лінії надсічки. Це не пряма різка, а перфорація, тому по краях модулів залишається мікрорельєф. Дрібний текст або тонка лінія, що впритул підходить до надсічки, після розламування виглядає обірваною. Робоче правило: 2–3 мм відступу від будь-якої лінії висічки для всього значущого контенту.
Комплектність: три брелоки чи картка плюс два
Є два принципово різні сценарії, і вони дають різну економіку тиражу.
Перший — три однакові модулі з різними номерами, розраховані на сім’ю або на одну людину з кількома зв’язками ключів. Друкується як єдина заготовка, віддається клієнту цілою.
Другий — комплект зі стандартної дисконтної картки в гаманець плюс два брелоки на ключі, у єдиному оформленні. Це дорожче, бо це два різні вироби, але саме така пара дає найвищу частоту використання: картку забувають удома, брелок — ні.
Рішення про комплектність приймається до макета, а не після, бо від нього залежить нумерація. Якщо номер має бути один на клієнта, а модулів три — вони дублюють один номер. Якщо номер має бути унікальним на кожен носій, це вже інша структура персоналізації й інший прорахунок. Порахувати вартість під обрану конфігурацію можна в онлайн-калькуляторі.
Пластик, товщина і ламінація для носія на ключах
Брелок живе в жорсткіших умовах, ніж картка в гаманці: він постійно треться об металеві ключі, потрапляє під дощ і в кишеню з дрібницею. Тому стандартні 0,76 мм для 3-tag — це мінімум, а не оптимум. Товща заготовка гірше ламається в місці отвору.
Ламінація тут працює не на вигляд, а на зносостійкість. Глянець виглядає ефектніше в перший тиждень і потім швидко вкривається сіткою подряпин від ключів. Матова поверхня старіє непомітніше. Якщо на модулі є штрих-код, це додатковий аргумент за мат — про блики під касовою лампою поговоримо в окремому матеріалі про сканування.
Коли 3-tag не працює
Формат безглуздий у трьох випадках. Перший: покупка відбувається рідше ніж раз на кілька місяців — брелок висітиме на ключах як сміття і врешті полетить у смітник разом із кільцем. Другий: ідентифікація в закладі відбувається не сканером, а за прізвищем чи телефоном — тоді фізичний носій не потрібен узагалі, і три носії тим більше. Третій: у вас клубна картка з фото та даними власника — її неможливо коректно продублювати в модуль розміром 28×54 мм, і спроба це зробити дає непридатний до пред’явлення документ.
В усіх інших випадках рішення зводиться до одного питання, яке варто поставити собі до замовлення: що саме людина робитиме з другим і третім модулем. Якщо відповіді немає — беріть одну картку, вийде дешевше.
Часті питання
Який точний розмір одного модуля 3-tag?
Заготовка має стандартний розмір 54×86 мм, поділ на три частини дає модуль приблизно 28×54 мм. Точні міліметри задає штамп для висічки конкретної друкарні, тому перед розробкою макета запросіть технологічний шаблон із позначеними зонами різу й отвору.
Чи можна нанести на міні-картку QR-код замість штрих-коду?
Так, і на обмеженій площі це часто зручніше, бо QR — двовимірний і не витягується в довжину. Але для нього діють власні обмеження за розміром модуля та зоною тиші, а короткий закодований рядок критично важливий: чим довше посилання, тим більший фізичний розмір коду.
Скільки коштує тираж 3-tag порівняно зі звичайними картками?
Заготовка та друк ті самі, додається операція висічки й пробивання отворів. Точна сума залежить від тиражу, типу пластику, ламінації та наявності персоналізації — розрахунок робиться в калькуляторі на сайті або через менеджера.
Чи можна замовити 3-tag із чипом?
Ні. Безконтактний чип із антеною займає площу всієї стандартної картки, і розділити таку заготовку на модулі без пошкодження антени неможливо. Для сценаріїв із чипом потрібна повнорозмірна безконтактна картка.